Ситуація навколо Ормузької протоки є не просто короткочасним шоком, а довгостроковим сигналом до зміни світових енергетичних маршрутів. Таку думку висловив відомий фахівець з нафтогазового ринку, сходознавець та економічний аналітик Михайло Крутіхін в інтерв'ю Марії Волох для видання Newsru.co.il, опублікованому 10 квітня 2026 року. Експерт наголосив на відсутності перспектив швидкого відкриття цього стратегічно важливого морського шляху.
За словами Крутіхіна, попри закриття Ормузької протоки, значної кризи з поставками нафти наразі не спостерігається. Країни-споживачі, що раніше залежали від нафти з Перської затоки, активно вживають заходів для енергозбереження, підвищення енергоефективності, заміни нафти іншими енергоносіями та пошуку альтернативних постачальників. Це призводить до зростання цін, але критичного дефіциту не виникає. Також він відкинув твердження про кризу на ринку добрив, зазначивши, що ринок швидко адаптується до нових умов.
Щодо глобальної інфляції, Михайло Крутіхін підкреслив, що це явище є суто національним і регулюється фінансовими органами кожної окремої країни, тому говорити про єдину "глобальну інфляцію" недоречно. Можливість будівництва нових нафтопроводів для обходу Ормузької протоки існує, проте це є довгостроковою перспективою, яка потребує років реалізації та подолання серйозних політичних перешкод.
Після оголошення про перемир'я ціни на нафту знизилися, але не до очікуваного рівня. Вартість бареля марки Brent скоротилася приблизно до 95-97 доларів замість прогнозованих 85 доларів. Це свідчить про те, що ринок все ще закладає ризики можливого відновлення військових дій.
Аналізуючи вигодонабувачів від поточної конфігурації ринку, Крутіхін назвав США, які не залежать від нафти з Перської затоки. Росія, хоч і отримує вигоду від зростання цін у короткостроковій перспективі, проте її переваги нівелюються ударами українських безпілотників та ракет по нафтоекспортних терміналах, що за один тиждень скоротили обсяги експорту російської нафти на 33%. Китай зіткнувся з тимчасовими проблемами, такими як припинення поставок скрапленого природного газу з Катару та Об'єднаних Арабських Еміратів, а також втрата доступу до іранської нафти за зниженими цінами. Однак, завдяки значним запасам, Китай успішно справляється з цими викликами.
Найбільше постраждали від конфлікту країни Південно-Східної Азії, зокрема Південна Корея, Японія та Тайвань, які значною мірою залежали від нафти з Перської затоки. Для країн Перської затоки, таких як Саудівська Аравія, ситуація виявилася неоднозначною: попри необхідність переорієнтувати частину експорту через Червоне море, зростання цін на нафту призвело до збільшення їхніх доходів.
Військову кампанію США та Ізраїлю проти іранського режиму Михайло Крутіхін оцінює як стратегічний успіх. Завдання цього етапу були виконані: військовий потенціал Ісламської республіки Іран зруйновано, система керівництва порушена, а зв'язки з терористичними організаціями по всьому регіону розірвані. На думку експерта, Іран не скоро оговтається від такого удару і надовго перестане бути серйозною загрозою для Близького Сходу.
Щодо Хезболли, Іран наразі не має достатньо ресурсів для її підтримки, тому Ізраїлю доведеться вирішувати це питання самостійно. Крутіхін не виключає, що Іран може перетворитися на ще більш сувору військову диктатуру під контролем Корпусу вартових Ісламської революції. Однак він висловив оптимізм щодо майбутнього: погіршення економічного становища населення створить потужний потенціал для масових протестів і можливої зміни режиму. Найбільш ймовірним сценарієм для приходу до влади прозахідних сил він вважає військовий переворот, здійснений регулярною армією, що міг би призвести до формування тимчасового уряду та референдуму про державний устрій.
Наостанок, Михайло Крутіхін припустив, що якщо Іран зможе контролювати Ормузьку протоку та стягувати плату за безпечний прохід суден, це може стати значним джерелом доходу, що дозволить йому покращити економічне становище та нівелювати ефект санкцій.
