Перемир'я між США та Іраном, що набуло чинності 8 квітня, відкриває новий етап у складному протистоянні, де ключовою фігурою залишається президент США Дональд Трамп. Чи має він послідовну стратегію, які цілі ставить і як це впливає на відносини США з Ізраїлем? На ці питання в ексклюзивному інтерв'ю відповів доктор Шай Ар-Цві – відомий американіст, підполковник запасу, колишній в.о. гендиректора Міністерства стратегічного планування, а нині старший дослідник в Інституті політики та стратегії при Університеті Райхмана. Розмовляв з ним Габи Вольфсон.

За словами доктора Ар-Цві, незважаючи на уявну хаотичність заяв Трампа, його дії щодо Ірану керуються чіткою стратегією. Головна мета – не допустити отримання Іраном ядерної зброї та максимально послабити іранський режим. При цьому, як наголошує експерт, повалення режиму ніколи не було оголошеною метою цієї війни. Основними завданнями були вирішення ядерної програми, питання балістичних ракет та, згодом, проблема Ормузької протоки. Саме ядерне питання є "надзавданням" для Вашингтона.

Проте, конфлікт навколо Ірану – це лише один з епізодів ширшої глобальної гри, яку США ведуть проти Китаю. Пекін залишається головним геополітичним та економічним конкурентом Вашингтона. Ослаблення Ірану завдає удару по Китаю, який купував іранську нафту за низькими цінами, незважаючи на санкції. Хоча це і не є головною рушійною силою, це важливий аспект у комплексі мотивів Трампа, який як лідер єдиної наддержави враховує усі інтереси США.

Щодо вигоди від перемир'я, Шай Ар-Цві зазначає, що це лише "додатковий час" у матчі, і хто заб'є гол, стане зрозуміло лише згодом. Війна не закінчилася, а переговори лише починаються. Президент Трамп, віце-президент Венс та інші представники адміністрації чітко заявили, що ключовими для США залишаються ядерна тема та питання Ормузької протоки. Додатково, Вашингтон неодноразово підкреслював, що "ліванське питання" не є частиною кампанії проти Ірану, що дає Ізраїлю простір для дій (інтерв'ю відбулося до розпорядження прем'єр-міністра Біньямина Нетаніягу про прямі переговори з Ліваном).

Серед конкретних вимог США – врегулювання питання 440 кілограмів збагаченого урану та відкриття Ормузької протоки. Важливу роль у переговорах відіграють країни Затоки (Саудівська Аравія, Катар, ОАЕ), які вимагають вирішення проблеми балістичних ракет Ірану, оскільки самі постраждали від них. Їхня позиція має вагу для Трампа, враховуючи потенційні трильйонні інвестиції в американську економіку, зокрема, з боку наслідного принца Мухаммада бін Салмана.

Іранський режим, який вважає себе переможцем за те, що вистояв проти США та Ізраїлю, може переоцінити свої можливості та спробувати нав'язати Трампу свої умови. Однак, на думку Ар-Цві, хоча Трамп і прагне угоди, як бізнесмен, він не піде на капітулянтські умови. Він вже відмовлявся від пропозицій Ірану у лютому 2026 року. Існує висока ймовірність, що переговори можуть не завершитися угодою, особливо якщо Іран не погодиться на повну відмову або мінімальне збагачення урану під контролем. Таким чином, поточне перемир'я може виявитися лише двотижневою паузою перед новим витком військових дій.